РОЗРАХО́ВУВАЧ, а, ч. Фахівець з технічних розрахунків. Створено електронно-рахівничу машину, яка за вісім годин виконує роботу 15 тисяч кваліфікованих розраховувачів і обчислювачів (Колг. Укр., II, 1957, 40).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 788.