РОЗРОЇ́ТИСЯ, ї́ться, док., розм. Утворитися (про нові рої бджіл). Раз наймит піймав у садочку ройка, так з того одного розроїлось колодок з тридцять (Стор., І, 1957, 58); // перен. Розплодитися, розмножитися, з’явитися у великій кількості (перев. про людей). Оце ж тії шукачі й слідці розроїлися скрізь купами, шукаючи та висліджуючи [отамана] (Вовчок, І, 1955, 361).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 796.