РОЗРІ́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗРІДИ́ТИ, ріджу́, рі́ди́ш, док., перех.
1. Створюючи проміжки, прогалини, робити рідким, менш густим. Післясходове боронування не тільки знищує бур’яни на 40 — 50 процентів, але й розпушує грунт, розріджує сходи буряків на 15-20 процентів (Хлібороб Укр., 10, 1971, 23); М’який грунт боронуємо легкими боронами, ще й зубки у борін розріджуємо (Рад. Укр., 2.II 1962, 4); — Наш Іван культиватором розрідить рядки упоперек (Автом., Коли розлуч. двоє, 1959, 563).
2. Робити рідким або менш насиченим. Для боротьби з небезпекою газовиділення на шахтах установлюють потужні вентилятори, які розріджують газ (Гірн. пром.., 1957, 104); Темноту ночі ледве розріджувало свіже покривало снігу (Ле і Лев., Півд. захід, 1950, 282).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 792.