РОЗРІ́ЗАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розрі́зувати. Навкруги поле, розрізане шляхом і столітніми деревами (Коцюб., II, 1955, 235); По розрізаній коліями дорозі бігли струмки (Перв., Материн.. хліб, 1960, 132); // у знач. прикм. Коли отаке трусне́ на другий день після операції, то навряд чи буде то гаразд для розрізаного сустава (Л. Укр., V, 1956, 227).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 793.