РОЗРІ́ШЕНИЙ, а, е, розм., рідко. Дієпр. пас. мин. ч. до розріши́ти. Перед смертю йому довелося побачити свою «Слобідщину»;.. тілько що надруковану, та ще не розрішену до випуску у люди (Мирний, V, 1955, 385); Ви сами знаєте, який список книжок, розрішених для шкільних бібліотек і т. п. (Л. Укр., V, 1956, 135).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 795.