РОЗРІ́ШЕННЯ, я, с.
1. церк. Відпущення гріхів.
2. розм., рідко. Дозвіл, санкція на здійснення чого-небудь. Трохи, правда, іритували всякі проволочки [зволікання] з розрішенням від попечителя (Л. Укр., V, 1956, 380).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 795.