РОЗСИПНИ́Й, а́, е́.
1. Який складається з окремих крупинок або зерен; сипкий. Розпочалися інтенсивні пошуки й розробка родовищ корінного, рудного золота, запаси якого куди більші, ніж розсипного (Наука.., 1, 1970, 8); // Який продається на штуки; // Розрізнений, окремий, поодинокий. Геологи розвідали тут [в Якутії] багатющі корінні і розсипні родовища алмазів (Наука.., 3, 1958, 2).
◊ Розсипни́й стрій — розташування стрільців ланцюгом на значній відстані один від одного. У Римнікському бойовиську яскравіше, ніж у якомусь іншому, визначився полководницький талант Суворова і перевага його стратегії, що полягала в бездоганній маневреності військ і вмілому поєднанні дій колон з розсипним строєм (Добр., Очак. розмир, 1965, 245).
2. перен. Роздрібнений, уривчастий (про звуки). Тихо. Тільки земля гуде розсипним тупотінням копит (Тулуб, Людолови, II, 1957, 150).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 805.