РОЗСМО́КТУВАТИСЯ, ується, недок., РОЗСМОКТА́ТИСЯ, смо́кчеться, док.
1. Зменшуватися, зникати (про пухлину, крововилив і т. ін.). Відомі випадки, коли пухлини самі розсмоктуються (Знання.., 12, 1969, 18); Набряк проміжної тканини, що розвивається слідом за опроміненням, уже через добу починає розсмоктуватися (Фізіол. ж., VI, 1, 1960, 121); Під дією магніту розсмоктувалися невеликі злоякісні пухлини в тварин (Наука.., 3, 1966, 24).
2. перен., розм. Поступово розходитися, розсіюватися (про скупчення кого-, чого-небудь). Гурт людей, рушивши від школи, повільно розсмоктувався, ділився на групки, що відривались по дорозі, звертали в бічні вулиці (Збан., Малин. дзвін, 1958, 57); Двір запрудили вози, вози і вози, як на ярмарку. Нескінченним.. потоком розтікалися вони в різні кінці дворища, утворюючи пробки, що не розсмоктувалися не тільки по кілька. годин, а й по кілька діб (Тют., Вир, 1964, 145); // Зникати, поступово розсіюючись, рідшаючи (про дим, пітьму, морок і т. ін.).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 811.