РОЗСО́ХЛИЙ, а, е. Який розсохся, потріскався від надмірного висихання. Він узяв клепку від розсохлого барильця з-під огірків, обстругав її приблизно в формі скрипки, вбив кілька гвіздків і напнув на них тоненький дріт (Смолич, II, 1958, 16); На приступцях вітряка, крізь щілини розсохлих дощок проросли пагони полину (Логв., Давні рани, 1961, 181).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 813.