РОЗСТАВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. розстава́тися. Розмова скінчена. Пора настала розставання (Гонч., Вибр., 1959, 282); Архірей, зволікаючи хвилину розставання, не поблагословив його, а лише поклав молодикові руку на плече (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 430); Знову царство весни, і рожевії сни, І кохання; Знову зустрічі тихі — й без краю сумні Розставання (Рильський, І, 1960, 115); // розм. Перебування в розлуці далеко один від одного. Цигуля з цікавістю та хвилюванням поглянув на чоловіка, якого оце бачив вперше.. І, вітаючись, міцно й щиро потиснув.. йому руку, як щирому другові по довгому розставанню (Головко, II, 1957, 300).
◊ На розстава́нні — прощаючись. Галецька .. на розставанні просила Майбородиху.. одвідувати її на новому місці (Н.-Лев., IV, 1956, 350); Приятель ваш мовчить, але на розставанні він міцно стискує вам руку (Л. Янов., І, 1959, 432).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 814.