РОЗСТАВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., РОЗСТА́ВИТИ, влю, виш; мн. розста́влять; док., перех.
1. Ставлячи, розміщувати де-небудь. Килина принесла купу тарілок і почала розставляти на столі (Н.-Лев., III, 1956, 47); Вона з своєю ланкою снігові щити розставляла в полі (Кучер, Прощай.., 1957, 281); Він поклав на столі хліб, консерви. Потім розставив порожні кухлі (Головко, І, 1957, 278); Хвилини їй вистачило, щоб розібратися в безладді Каргатової кімнати й сказати йому, як би вона розставила тут меблі (Шовк., Інженери, 1956, 116); // Розміщувати, розташовувати (людей). Він розставляв людей так, щоб комуніст був у кожній групі, яка діятиме певний час самостійно (Гончар, III, 1959, 96); Цієї ночі опришки не виходили вже нікуди. Розставили вартових і полягали спати (Мак., Вибр., 1956, 433); За якусь годину Іван Маркович перевірив усі голоси, розставив дітей по-своєму. — Ну, ось. А тепер спробуємо заспівати (Збан., Малин. дзвін, 1958, 229); // Ставити правильно на свої місця (розділові знаки і т. ін.). Олена, тепер уже не ховаючись, взяла папірець. — Це телеграма. — І вголос стала читати, не поспішаючи, сама розставляючи відсутні в тексті телеграми всі розділові знаки (Головко, І, 1957, 489); // Призначати на постій, розквартировувати (військових); // Розподіляти по робочих і т. ін. місцях. Підполковник заздалегідь розставив відповідним чином.. вогневі засоби полку (Гончар, III, 1959, 111); — Налагодження трудової дисципліни, — думав Дорош, — це організаційна справа, але є ще й інший бік — економічний стан артілі. Це трудніше, тут треба господарського ока, щоб розумно розставити робочу силу (Тют., Вир, 1964, 138).
Розставля́ти (розста́вити) слова́ — вимовляти слова поволі, роблячи паузи між ними. — У нашому селі… — повільно і з притиском розставляє слова Мироненко, — у нашому славному селі Березняках за останнім переписом зібралося дев’ять колишніх голів (Вол., Місячне срібло, 1961, 268).
2. Розводити в сторони на певну відстань. — Аркадій… заспокойся, Аркадій… — благала Софія Петрівна, розставляючи руки у дверях (Коцюб., II, 1955, 399); Костецький, широко розставивши ноги для рівноваги, стояв в човні (Перв., Дикий мед, 1963, 231); // розм. Розсовувати краї чого-небудь, збільшуючи отвір. Щоб легше було бігти, розстібає [Темар] шкіряну куртку. Бере руками за поли і розставляє проти вітру (Трубл., І, 1955, 179); — Не можу сьому вірити, хіба мені.. покажете, як се було. — Що ж, се можна, — сказав чоловік та й розставив мішок так само, як тоді, коли саджав Вовка (Фр., IV, 1950, 55).
◊ Розста́вити ву́ха (у́ха) — те саме, що Розпусти́ти ву́ха (див. ву́хо). [Храпко:] Дурепо! дурепо! Він каже, а ти — віриш? — Розставила уха, слухаєш? (Мирний, V, 1955, 176).
3. Розсувати що-небудь складене, установлювати, готуючи до використання, вживання. Віжками прип’яв [Яким] гнідка до сусідньої берези, а сам, розставивши триніжок, налаштовуючись варити кашу, з відром побіг до річки (Мирний, IV, 1955, 316); Стій-но, жінко, я побачу, чи не впало що в кіш, що рано розставив (Сл. Гр.).
◊ Розставля́ти (розста́вити) па́стку (па́стки) — те саме, що Розставля́ти (розста́вити) сі́ті (див. сіть). Можливо, поліція так діяла з якимсь наміром, хитро розставляючи пастки, щоб вислідити його на волі і напасти на слід (Цюпа, Назустріч.., 1958, 118); Розставля́ти (розста́вити) сі́ті див. сіть; Розставля́ти (розста́вити) тене́та див. тене́та.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 815.