РОЗСТАНО́ВЛЮВАТИ, юю, юєш і РОЗСТАНОВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., РОЗСТАНОВИ́ТИ, новлю́, но́виш; мн. розстано́влять; док., перех., розм. Те саме, що розставля́ти 1. Катря розстановлює на столах посуд, пляшки з вином, чарки (Мороз, П’єси, 1959, 52); Смеркало.. Ледве чутно долітало ліниве гупання.. рибалки Олексіївського лиману, що в цей час на ніч розстановляв ятері й верші (Досв., Вибр., 1959, 420); Ониська та Іван трохи спізнилися і прийшли на гарман, коли прикажчик Сидір Степанович кінчав розстановлювати людей (Л. Янов., І, 1959, 95); [Стась (до економа):] Ну, а у дворі як? Все гаразд? Як розстановив варту? (Вас., III, 1960, 197).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 815.