РОЗСТРІ́ЛЯНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до розстріля́ти 1 — 3. Дев’ятнадцятирічний юнак Василь Чумак в листопаді 1919 року був схоплений і розстріляний денікінською контррозвідкою (Поезія.., 1956, 68); Земля зітхнула душно, тяжко, мов теж розстріляна була… (Сос., II, 1958, 183); Диски від автомата розстріляні (Тют., Вир, 1964, 491); // у знач. прикм. Пором обстріляли з кулеметів.. Його [хлопчика] забрав з розстріляного порому бакенщик Харитон Макарович (Мокр., Острів.., 1961, 12); // у знач. ім. розстрі́ляний, ного, ч.; розстрі́ляна, ної, ж. Людина, яку розстріляли. [Орлов:] Гестапівці розстріляли підпільний комітет, але серед розстріляних сина Макара Івановича не було (Корн., II, 1955, 109); // розстрі́ляно, безос. присудк. сл. Поминув [Давид] хрест край дороги — колись при денікінцях тут розстріляно кількох селян, як гнали їх на Щербанівку (Головко, II, 1957, 83).
2. у знач. прикм. Використаний при стрільбі (про гільзу від патрона і т. ін.). В кінці толоки вони набігли на загублений кимсь кашкет із зіркою.. Але довкола не видно було нікого. Тільки блистіли на сонці мідні гільзи від розстріляних патронів (Панч, II, 1956, 159).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 818.