РОЗСУПО́НЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розсупо́нити; // у знач. прикм. Гаркуша підійшов до кобили і, зціпивши зуби, взявся міцніше затягувати розсупонений хомут (Гончар, II, 1959, 217).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 820.