РОЗТАШО́ВУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., РОЗТАШУВА́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, док.
1. Займати місце, розміщуватися де-небудь. По обіді Гіца знімав з стіни свою скрипку. Вся сім’я знала вже, чого має сподіватися, й розташовувалась під хатою (Коцюб., І, 1955, 375); Взвод молодшого лейтенанта Федоренка розташувався край дороги в густім ялиновім лісі (Кач., Вибр., 1953, 365); Виступав шкільний хор. Оркестр розташувався перед сценою, бо на тимчасово приладнаних підмостках ледь вмістилось вісімдесят співаків (Збан., Малин. дзвін, 1958, 239); // Влаштовуватися, оселятися де-небудь на проживання, відпочинок і т. ін. Люди розташовувались на відпочинок і про Йоньку забули (Тют., Вир, 1964, 441); На другий день перевезла Мотря скриню до Семена й розташувалась у Семеновій хаті, як справжня господиня (Коцюб., І, 1955, 48); На галявині біля струмка розташувались на привал бійці маршової роти (Гончар, III, 1959, 168); // Знаходитися, міститися де-небудь, мати певне місцезнаходження. Спостерігаючи небесні світила, ми помічаємо, що вони по-різному розташовуються відносно площини горизонту (Астр., 1956, 22); Під молодим дубовим ліском, що кучерявиться на пагорку, розташувався літній табір (Жур., Вечір.., 1958, 5); На центральному острівку, як прикраса іншим, розташувався претензійний для старого тисячолітнього Намангана ресторан найновітнішого типу (Ле, Міжгір’я, 1953, 14); // Вмощуватися, сідати, лягати і т. ін. де-небудь. — Скільки ще годин їхати? — поцікавився Дорош, відчуваючи голод і розташовуючись на возі, щоб перекусити (Тют., Вир, 1964, 143); Зайшов [Барабаш] до скверу й розташувався на ослоні (Сміл., Зустрічі, 1936, 12); Повернувшись до кубрика, Ерік і Стьопа розташувались на своїх ліжках (Трубл., Лахтак, 1953, 107).
Розташо́вуватися бівуа́ком див. бівуа́к.
2. тільки недок. Пас. до розташо́вувати.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 822.