РО́ЗТИН, у, ч.
1. Дія за знач. розтя́ти, розітну́ти, розтина́ти 1, 3. Діагностувати крововиливи нерідко буває важко, а встановити їх місцеположення часто вдається лише при розтині (Хвор. дит. віку, 1955, 20); Він приймав трупи до моргу, заливав їх формаліном, доглядав і готував для розтину (Смолич, Прекр. катастр., 1950, 139).
∆ Ке́сарів ро́зтин див. ке́сарів.
2. Місце, де що-небудь розрізано. Пальці його з виключною вправністю пересувалися вздовж розтину, накладаючи шви (Смолич, День.., 1950, 178).
3. Площина дійсного або уявного перерізу якого-небудь предмета. Я знаю Грузію. Ці розтини узлісь, Ці урвища, де стерто межі й грані (Дмит., Вірші.., 1949, 13).
◊ У ро́зтині ча́су — в історичній перспективі. О. Довженко завжди боровся за надзвичайно ємке панорамне кіномистецтво. Він усвідомлював його величезні можливості змалювання життя у глибокому розтині часу (Вітч., 9, 1969, 163).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 824.