РОЗТЛІ́ННИЙ, а, е. Морально розкладений; розбещений. Розтлінний світ; // Який сприяє моральному розкладові, призводить до розбещеності. В п’єсі [«Житейське море» Карпенка-Карого] реалістично відтворено деморалізуючий, розтлінний вплив буржуазно-поміщицького середовища на окремих акторів (Іст. укр. літ., I, 1954, 465); У політичній і виховній роботі партійні організації повинні рішуче викривати розтлінну буржуазну ідеологію (Ком. Укр., 1, 1959, 10).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 826.