РОЗТОЛКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех., розм. Те саме, що розтлума́чити. — Против Енея не храбруйте, Для нас здається він святим; І так Латину розтолкуйте, Щоб лучче помирився з ним (Котл., I, 1952, 274); — А ви нам скажіть: чого це наш конокрад приїхав? — Та казав же: земство привіз,— одмовля замість голови писар.— Та чули, що земство… А ви нам розтолкуйте: що воно таке? (Мирний, І, 1949, 377); Писар подав Чайчисі два аркушики крамного паперу і розтолкував їй:— Підеш, бабо, в гамазей до магазинщика і на цей папірець він тобі відважить десять фунтів жита (Стельмах, І, 1962, 212).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 827.