РОЗТО́ПЛЮВАТИ1, юю, юєш і рідко РОЗТОПЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., РОЗТОПИ́ТИ, топлю́, то́пиш; мн. розто́плять; док., перех. і без додатка. Починати топити що-небудь (піч, грубу і т. ін.), розпалювати вогонь у чомусь. Тітка Докія вже розтоплювала піч, готувала сніданок (Коз., Нові Потоки, 1948, 259); Скоро стала [козачка] козака з походу сподіватись, Стала до домівки приходжати, Стала в печі розтопляти (Укр.. думи.., 1955, 21); // Нагрівати приміщення, воду і т. ін., запалюючи вогонь у чому-небудь. На цей раз він і баню пішов розтоплювати з радістю, наче його чекало там, на вгороді, якесь свято (Гончар, Маша.., 1959, 6).
РОЗТО́ПЛЮВАТИ2, юю, юєш і рідко РОЗТОПЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., РОЗТОПИ́ТИ, топлю́, то́пиш; мн. розто́плять; док., перех. Нагріваючи, перетворювати тверду речовину в рідку. Сніги розтоплює весна, Скрізь — березневий вир (Мас., Сорок.., 1957, 450); В огні розтоплюйте руду, розлийте чавуну озера (Гонч., Вибр., 1959, 52); Весна розтопила лід, грунт став мокрим, податливим, нетривким (Чаб., Тече вода.., 1961, 167); *Образно. Тут [на березі] було видно, як удень. Великі юпітери, ці нові сонця електричного віку, цілими снопами яскравого вогню розтоплювали темряву (Коцюба, Нові береги, 1959, 277); Сонце ясне! Сонце волі! Визволь із тюрми! Розтопи мої кайдани, Вирви дух із тьми! (Крим., Вибр., 1965, 118); // перен. Робити м’якшим, лагіднішим; розчулювати. Данько дивився на неї, і безмірна ніжність, безмірне любовне чуття до неї розтоплювали йому серце (Гончар, II, 1959, 91): Чоловік хоча й гримнув на неї, що бабські сльози панського серця не розтоплять, але більше нічого не сказав і назирці ішов за нею і дітьми аж до Морозенкової садиби… (Стельмах, І, 1962, 394); // перен. Сприяти зникненню (якого-небудь почуття, сумніву, настрою і т. ін.). — Якась розумна голова додумалась тепер, саме перед оранкою наділяти [землю],— з новою силою шумують надії і розтоплюють останні сумніви (Стельмах, І, 1962, 388); Вона приязно всміхнулася, відкривши разочки білих зубів, і ця усмішка розтопила хлопцеві сором’язливість (М. Ол., Леся, 1960, 130).
◊ Розтопи́ти лід див. лід.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 828.