РОЗТРИВО́ЖЕНО, присл. Перебуваючи у стані тривоги, неспокою, хвилювання. По всьому берегу снував люд, розтривожено гули заробітчанські гурти (Гончар, Таврія, 1952, 86).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 831.