РОЗТРІ́СКУВАТИСЯ, ується, недок., РОЗТРІ́СКАТИСЯ, ається і РОЗТРІ́СНУТИСЯ, неться, док. Давати тріщини, покриватися тріщинами. Здебільшого блискавка б’є у вершини гір або у виступи скель, а тому порода розтріскується і щілини при цьому радіально розходяться від місця удару (Курс заг. геол., 1947, 73); На груші хвороба [парша] уражує і однорічні пагони, кора буріє, розтріскується і злущується (Колг. Укр., 4, 1962, 38); Стояли жаркі безхмарні дні. Дощі давно припинилися, земля подекуди розтріскалась (Видатні геогр. відкр.., 1955, 16); // Лопатися, розколюватися на частини, шматки. Культурний льон — однорічна рослина, характерною особливістю якої є те, що коробочки у неї при достиганні не розтріскуються (Техн. культ., 1956, 11); У себе на батьківщині кактуси розмножуються так: плід, який падає з рослини, розтріскується, насіння висипається і проростає неподалік одне від одного (Наука.., 1, 1966, 45); На столику коло його [нього] стояла цінна ваза. Вхопив її і кинув об землю так, що розтріскалася на дрібні кусні (Коб., І, 1956, 200).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 833.