РОЗТІКА́ТИСЯ, а́ється, недок., РОЗТЕКТИ́СЯ, ече́ться, док.
1. Текти в різні боки. Молодиця вносить з комірчини полумисок капустяного розсолу і обережно перехиляє над ним пляшку з олією. Жовті краплини розтікаються поверх розсолу (Стельмах, І, 1962, 380); Гарячою кров’ю розтікалося по бруку червоне грецьке вино (Тулуб, Людолови, II, 1957, 115); Чи вона [хвиля] йде до дна? ..Чи полине межи сестри, межи милі, вільні хвилі, розтечеться, розпливеться, знову сили набереться (Л. Укр., І, 1951, 296); Де ті гаї та садки подівались, куди ті річки розтеклись? (Гончар, Таврія, 1952, 21); // Вбираючись у папір, тканину і т. ін., утворювати плями, патьоки; розпливатися по поверхні, втрачаючи чіткі контури. Не оббитий з чобіт сніг взявся водою й розтікався по килимку (Коз., Сальвія, 1959, 171); // перен. Поширюватися, насичуючи собою повітря (про запахи). Праворуч од воріт [будинку] стоять розхристана засніжена катрага, стайня, шопа і квадратна олійня, від якої аж на вулицю смачно розтікається масний дух підсмаженого сім’я (Стельмах, І, 1962, 111); // перен. Лунати, розносячись у просторі (про звуки). Пісня надвечірньою задумою почала розтікатись полями (Стельмах, II, 1962, 187); Сміх тепер плескався в двох кімнатах, розтікався легким збуджуючим газом по всій квартирі (Вол., Місячне срібло, 1961, 86); // перен. Поширюватися, розповсюджуватися (про чутку, звістку і т. ін.). Все далі на північ розтікалась по селах тривога (Гончар, II, 1959, 274); Росла [вість], ширилась, як лавина,.. розтікалась поїздами, поштою, по воді і по суші (Кол., Терен.., 1959, 253); Через те, що тоді по всіх шляхах розтікалися самі неймовірні чутки, а в кожній хаті сидів свій політик, Марійка збилася з ніг, докопуючись до правди (Стельмах, II, 1962, 234); Я не думаю, щоб літературна продукція зменшилась у нас: вона тільки розтеклася по різних шляхах (Коцюб., III, 1956, 260); // перен. Заповнювати простір. Пил за нами підносився, як темне борошно, і помалу розтікався вгорі в повітрі, розтаючи і сідаючи (Ю. Янов., V, 1959, 126); Туман поволі, але невпинно виповнює долину річки, розтікається по всіх низинах (Коз., Сальвія, 1959, 91); Тихими вулицями, в вечірній мряці, по всіх усюдах розтеклися з легким гойданням червоні вогні (Коцюб., II, 1955, 284); // перен. Охоплювати, проймати тіло людини або окремі його частини (про фізичні і моральні відчуття). Вчитель полегшено зітхає і тільки тепер чує, як під ногами розповзаються листівки і як млість розтікається по його руках (Стельмах, І, 1962, 438); Амар Гашім п’є воду. Вода булькає в нього в горлі. Насолода розтікається по тілу (Донч., II, 1956, 135).
2. перен. Розходитися, роз’їжджатися в різні боки, в різних напрямках. Чорні купки похилених, схвильованих людей розтікались з базару по тісних вуличках (Коцюб., II, 1955, 175); Стадо потроху тане, розтікається по вулицях, дворах і завулках (Тулуб, В степу.., 1964, 42); По всьому селу розтікалися підводи, навантажені мішками (Стельмах, Над Черемошем.., 1952, 294); Похід вийшов з села й розтікся на боки (Ю. Янов., II, 1958, 219).
3. перен. Марно або не на те, що треба, витрачатися (про гроші, майно). [Прочанин:] То ти таки попробував зайняти? [Юда:] Хотів би знати я, що б ти зробив, якби тобі текли крізь пальці гроші і розтікалися по всіх усюдах, лишаючи тобі сухі долоні — і так щодня! (Л. Укр., III, 1952, 138); Не перестає вона мріяти про.. чоботи, щороку складає гроші, але гроші розтечуться на щось інше — і чобіт немає (Коцюб., II, 1955, 15).
4. перен., розм. Розмірковувати довго або розповідати що-небудь надто докладно.
◊ Розтіка́тися ми́слями по дре́ву — довго розумувати, розмірковувати, перебираючи деталі, окремі моменти чого-небудь. Розуміючи те, що я далеко не геній.. і розтікатися мислями по древу мені нічого, я уперто думав над тим: що писати? (Збан., Любов, 1957, 225).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 826.