РОЗУЗО́РЕНИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. мин. ч. до розузо́рити. Незчулись [дівчата], як вийшли на Зовнішні Ставки. Так звалося просторе, розузорене ставками вгіддя (Гончар, Таврія, 1952, 339).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 838.