РОЗФАРБО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розфарбува́ти. Дядя Льоня виніс і дав Галі гарненький будиночок, зроблений з дерева, але розфарбований так, наче стіни у нього цегляні (Коп., Вибр., 1953, 544); Над машиною, розфарбованою в червоне і жовте, висів великий рекламний плакат (Хор., Місто.., 1962, 86); * Образно. Розфарбований барвами осені, сад був теж заповнений червонуватою задухою (Горький, Життя К. Самгіна, перекл. Хуторяна, II, 1952, 42).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 847.