РОЗФОРМО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розформува́ти. Побрались вони в лютому двадцять другого — перед тим, як госпіталь був розформований (Шовк., Людина.., 1962, 56); // у знач. прикм. Керенський.. відбув по фронту розшукувати замість розформованих частин більш надійні, що не відмовилися б піти в наступ (Панч, І, 1956, 104); // розформо́вано, безос. присудк. сл. У санітарному управлінні фронту я довідався, що медсанбат, який мене цікавить, тиждень тому розформовано (Дмит., Наречена, 1959, 121).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 848.