РОЗХВАТА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех., розм. Те саме, що розхапа́ти. Усе рознесли, розхватали на обіді (Номис, 1864, № 13615); Як тілько вийшла [книга «Кобзар»], то наші земляки зразу її розхватали, і тепер тії книжки ні за які гроші не добудеш (Мирний, IV, 1955, 339); За два-три дні квитки розхватали всі до одного (Вас., І, 1959, 345); Готового, зручного для села одягу та взуття в них було мало, так і той розхватали ще зранку (Кучер, Трудна любов, 1960, 154).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 848.