РОЗХЛИ́ПАТИСЯ, аюся, аєшся, док., розм. Почати невтримно плакати, схлипуючи; розплакатися. [Свирид:] О боже мій, боже мій! Бідний я, бідний, нещасливий! (Пада на стіл і плаче). [Xома:] А чого це ти, дядьку, розхлипався? (Кроп., V, 1959, 283); — Чого розхлипалась, красуне? Жалко? Милосердіє душить? А якби наші голови отут котились? Чи хлипала б, чи пролила б за мною сльозу, га? (Гончар, II, 1959, 93).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 851.