РОЗХО́ДЖУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., розм., рідко,
1. Те саме, що розхо́джувати 3. Індіанка.. розходжується по хаті і розглядає, усміхаючись, свою статую (Л. Укр., III, 1952, 54).
2. перен. Починати вередувати, капризувати; // Починати посилюватися, дужчати (про вітер). Розходжувався вітер, журно шуміли сосонки біля мого плеча (Вол., Дні.., 1958, 56).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 852.