РОЗЧЕПІ́РЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., РОЗЧЕПІ́РИТИСЯ, рюся, ришся, док., розм.
1. Розставлятися, розсуватися в сторони (іноді незграбно, криво). Пальці розчепірюються, і олівець падає на постіль (Вільде, Сестри.., 1958, 99); Виріс кріт. В нього вже Не лапки — лапи Розчепірились, Мов краби (Стельмах, V, 1963, 371).
2. Розставляючи, розсовуючи в сторони частини тіла, незграбно розпростиратися на чому-небудь. Нікому похвалитись мені, бо не будеш щось казати он тій булькатій жабці, що розчепірилась на воді (Стельмах, Щедрий вечір, 1967, 81); // Сидіти, стояти, розставивши (іноді незграбно, криво) руки, ноги. Приходжу.. і застаю таку картину: посеред хати стоїть Казимир.., розчепірився, як на ходулях (Вільде, На порозі, 1955, 114).
3. тільки недок. Пас. до розчепі́рювати.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 859.