РОЗЧИНА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., РОЗЧА́ТИ, розічну́, розічне́ш, док., перех., діал. Починати. Ні, краще замовкнути, краще серцем переболіти їй, як розчинати колотнечу з дітьми! (Кос., Новели, 1962, 156); — Лишень що розчала [попадя] вечерю (Март., Тв., 1954, 43).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 860.