РОЗША́РКУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., РОЗША́РКАТИСЯ, аюся, аєшся, док.
1. Розкланюватися, шаркаючи ногою. Розшаркується [Іван] перед Палажкою і подає їй руку (Мирний, V, 1955, 212); Мальований розшаркався, потиснув руки обом: спершу Каті, потім Андрію (Гур., Наша молодість, 1949, 99).
2. перен., розм. Виявляти надмірну запобігливість перед ким-небудь. Якщо до нього [інженера] заходила жінка, він вмить перероджувався: ставав лагідним, елегантним, розшаркувався перед нею і не знав, де її посадити (Баш, Надія, 1960, 40).
3. тільки док., розм. Почати надто багато, довго розкланюватися, шаркаючи ногою.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 864.