РОЗШИ́РЮВАЧ, а, ч.
1. спец. Те саме, що розши́рник. Алмазний розширювач.. уперше застосований при проходці глибокої свердловини в Карадагському нафтовому районі Азербайджану (Рад. Укр., 13.II 1965, 1).
2. перен. Той, хто розширює, робить повнішим, різнобічнішим що-небудь. В поезії, як і в науці, опріч слави першовідкривача, є слава розширювача горизонтів пошуку (Літ. Укр., 11.III 1966, 2).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 867.