РОЙОВИ́Й1, а́, е́. Прикм. до рій1 1. Ройовий настрій виникає в бджолосім’ї і після того, як матка, спонукувана бездіяльними бджолами-годувальницями, відкладе в маточники яйця (Бджільництво, 1956, 51); // В якому міститься рій. Ройовий вулик.
РОЙОВИ́Й2, а́, е́. Стос. до рою (див. рій2); // у знач. ім. ройови́й, во́го, ч. Командир відділення (рою). Зрозумів [командир взводу], що натрапив на загублений рій.— Де ройовий? — Там далі, сидить у рові (Трубл., І, 1955, 44).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 874.