РОКОВИ́Й, а́, е́, рідко. Який буває раз на рік; щорічний. [Маруся (тихо до Гарасима):] Дядьку Гарасиме! Як же се так можна? Сьогодні таке свято ро-кове, храм у нас, а ви он — людей смішите (Мирний, V, 1955, 78); На заході понад лісом шумує ярмарок, осінній, роковий — з волами, з козами (Вас., II, 1959, 218).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 875.