РОСИ́ЦЯ, і, ж. Зменш, до роса́. По м’якій травиці Біга дітвора: Мокро від росиці, Блескіт серебра (Граб., І, 1959, 192); На жита і на пшеницю Перша випала росиця, Перший грім озвавсь здаля (Стельмах, Живі огні, 1954, 77); *У порівн. Біль пропаде, як росиця В сонці рано на травиці, Як весело сині очі Глянуть зіркою в тьмі ночі (Пісні та романси.., II, 1956, 169).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 882.