РОЯ́ЛЬ, я, ч. Струнний ударно-клавішний музичний інструмент з горизонтально розташованими струнами й корпусом крилоподібної форми; різновид фортеп’яно. Музика далась Настусі дуже легко, і вона швидко вивчилась чудово грати на роялі (Н.-Лев., IV, 1956, 228); Хлопці вкотили до танцювального залу рояль і загородили ним увесь куток (Чорн., Визвол. земля, 1959, 179).
∆ Кабіне́тний роя́ль див. кабіне́тний; Конце́ртний роя́ль див. конце́ртний.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 889.