РУКОДІ́ЛЛЯ, я, с.
1. Виготовлення яких-небудь виробів, речей ручним способом; ручна (перев. жіноча) робота взагалі.— Я.. займався рукоділлям: плів кошики (Фр., IV, 1950, 159); // Виріб, виконаний таким способом. Сміливо переступила я поріг маленької.., заповненої різноманітним жіночим рукоділлям кімнатки (Вільде, На порозі, 1955, 145).
2. Шиття, в’язання, вишивання і т. ін. як вид ручної праці. Рукоділля взагалі позитивно позначається на стані нервової системи, особливо в’язання (Рад. Укр., 5.II 1972, 4); Вона веде уроки малювання, рукоділля і бібліотечні години (Ів., Таємниця, 1959, 26).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 906.