РУКОМИ́ЙНИК, а, ч. Невелика, різної форми висяча посудина, пристосована для умивання. Підходить [Галя] до дівчат, що біля рукомийника миють руки (Головко, І, 1957, 443).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 906.