РУКІ́В’Я́, і́в’я́, с., рідко. Те саме, що рукоя́тка. Від гніву і затамованого обурення козаки стискали руків’я шабель (Панч, Гомон. Україна, 1954, 11).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 905.