РУ́РА, и, ж., розм. Те саме, що труба́ 1. Вода текла рурами в різних напрямках (Ков., Світ.., 1960, 24); Надвечір там, де нафту здобували, Взяли високу руру з свердловин, В однім кінці — знамено приладнали, А інший — глибоко у грунт замурували Бетонним розчином (Забашта. Вибр., 1958, 214).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 910.