РУТИНЕ́РСТВО, а, с. Поведінка рутинера; слідування рутині. Мартович, бачачи у рідному краї неуцтво, темряву, сліпу покору, закостеніле рутинерство, боягузтво, заходився реготати на цілий світ, сміятися, може, кривавими сльозами, але таки сміятися (Літ. Укр., 16. II 1971, 1).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 913.