РУТИ́ННИЙ, а, е. Який грунтується на рутині; шаблонний. Поєднання диктатури пролетаріату з новою демократією для трудящих,— громадянської війни з найширшим залученням мас до політики,— таке поєднання не дається відразу і не вкладається в затаскані форми рутинного парламентарного демократизму (Ленін, 37, 1973, 60); // у знач. ім. рути́нне, ного, с. Те, що стало шаблоном, характеризується відсталістю. Будівництво комуністичного суспільства — це водночас і боротьба з віджилим, рутинним в усіх сферах людської діяльності (Ком. Укр., 10, 1967, 24).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 913.