РУТЯНИ́Й, а, с. Те саме, що ру́товий 1. — Тоненька [Одарка], як очеретина, гнучка станом, як тополя; ..губи маленькі, як рутяний лист (Н.-Лев., II, 1956, 265); Згадалося, як він вів Галю з церкви у рутяному віночку (Вовчок, І, 1955, 153).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 914.