РУ́ЧКА, и, ж.
1. Зменш, до рука́ 1. [Печариця (підскакуючи):] Вашу ручку! (Подав руку). [Галя:] Ні, я не звикла під руку ходити (Мирний, V, 1955, 150); За порогом, посіпуючи довжелезну.. бороду, стояв дід і тримав за ручку маленьку дівчинку (Смолич, II, 1958, 32); *У порівн. Віти білуваті.. Ручками маляти Тягнуться в вікно (Мас., Київ. каштани, 1954, 5).
◊ Зго́рнуться (згорну́лися) ру́чки див. згорта́тися; Побра́тися за ру́чки див. побра́тися; Побра́тися по́під ру́чки див. побра́тися; Покаля́ти ру́чки див. покаля́ти; Ру́чками та пу́чками; З ру́чок та з пу́чок див. пу́чка; У ру́чки бра́тися (схопи́тися) — боротися, битися з ким-небудь. — Чого стали?.. — кричить капітан Бугров своїм солдатам. Вони вже отямились і схопилися з партизанами в ручки (Мик., II, 1957, 304).
2. Частина предмета, за яку його держать або беруть рукою. Часом діти грались новими цяцьками, уламками пляшечок, ручками од дверей (Коцюб., II, 1955, 78); Вона міцно стискала ручку зонтика, бо вітер надимав його і рвав з рук (Трубл., Шхуна.., 1940, 4); // Пристрій для приведення в рух машини, апарата і т. ін. обертанням, крутінням рукою. Робота біля кіноапарата мені дуже подобалась, і я.. допомагав дяді Антонові і не раз навіть сам крутив ручку (Сміл., Сашко, 1957, 69).
3. Прилад для писання. Гнат узяв ручку і поліз пером по аркушеві паперу (Тют., Вир, 1964, 152). Самопи́сна ру́чка див. самопи́сний.
4. Частина крісла, дивана і т. ін., на яку, сидячи, спираються рукою, ліктем; підлокітник. Лара сиділа на ручці крісла (Шовк., Інженери, 1948, 290).
5. Те саме, що гриф2. Бандура складається з овального випуклого кузова.., від кузова йде гриф, або ручка, з невеличкою головкою (Іст. укр. музики, 1922, 90).
6. с. г. Смуга покосу на один захват коси. Ще нижче хилиться косар, з горба косячи, ще ширшу візьме ручку (Хотк., II, 1966, 340); Коли брала [Горпина] кісся в руки й заходила косити,— її ручка була найширша, і ніхто за нею не міг угнатися (Ю. Янов., Мир, 1956, 147).
◊ До ру́чки — те саме, що По са́ме ні́куди; Да́лі [й (вже)] ні́куди (див. ні́куди). Варять вони з нього воду, ті ледарі та шабашники,.. доводять бригадира до ручки (Кучер, Трудна любов, 1960, 5); — Доспівався ти, Йване, видно, до ручки (Збан., Єдина, 1959, 214); Дохо́дити (дійти́) ру́чки див. дохо́дити.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 917.