РЯ́БЕЦЬ, бця, ч., розм. Те саме, що шулі́ка. Не втекти бідасі [ластівочці]: Скоро зрадить сила; Бистре око в рябця І міцніші крила. Приберуть сердешну Пазурі хижацькі (Граб., І, 1959, 213); — Наче й рябця не видно, а що не день, то й не вистачає курчати (Панч, В дорозі, 1959, 183).
РЯБЕ́ЦЬ, бця́, ч. Те саме, що ря́бчик 1. Іванов згадав, що.. лежить вбитий ним ще вранці рябець. Він витяг його і почав скубти (Багмут, Опов., 1959, 45); *У порівн. Кінь під ним сірий, як рябець (П. Куліш, Вибр., 1969, 267).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 920.