РЯБИ́НА, и, ж., розм., рідко. Те саме, що гороби́на. Густо обсаджене [село] рябиною, вербами та розлогими грушами (Фр., VI, 1951, 25); Задумався ліс, зажурився, пожовк; Рябина червона, мов крові краплини… (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 306).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 920.