РЯБИ́ТИ, и́ть, недок.
1. перех. Робити що-небудь рябим, строкатим.
2. безос., перех. Утворюючи брижі, дрібні хвилі на поверхні води, робити її рябою. У численних рівчаках та ставках рябило вітром воду (Рибак, Переясл. Рада, 1948, 577).
◊ [Аж] в оча́х ряби́ть (ряби́ло), безос.— те саме, що [Аж] в очах рябі́є (рябі́ло) (див. рябі́ти).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 920.