РЯДО́ЧОК, чка, ч. Зменш.-пестл. до рядо́к. Край села за містком.. спадає в ярок вузенька вуличка. Вона вибігає до рядочка верб (Стельмах, II, 1962, 44); Читати не можна було, руки тремтіли і літери підстрибували — два рядочки, нашвидку написані синім олівцем (Голов., Тополя.., 1965, 7); Степ.. милував зір ніжними, ледь помітними на рудуватому грунті рядочками (Хор., Ковила, 1960, 3).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 924.