РЯДЮ́ГА, и, ж., розм. Те саме, що рядни́на. — Скидай-но панські сукні та бери свою рядюгу! (Л. Укр., III, 1952, 644); Вони вкриваються однією латаною-перелатаною рядюгою (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 53).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 924.