РЯТУВА́ЛЬНИК, а, ч. Той, хто займається рятуванням кого-, чого-небудь.-Раніше ми були тільки науково-дослідною групою, а тепер взяли на себе ще й функції рятувальників (Ю. Бедзик, Вогонь.., 1960, 20); Рятувальники завжди готові допомогти людині, що потрапила в біду (Веч. Київ, 19.VIІ 1968, 2).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 926.